1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.
2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.
4. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
5. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.
6. Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.
7. Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.
8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.
9. Починаючи виконувати уроки, відкрий щоденник, подивися, чи всі завдання ти записав.
10. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
11. Прибери зі столу все зайве - те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.
12. Між уроками роби перерви.
13. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.
14. Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них.
15. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.
16. Шукай зв'язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв'язки, а головні зв'язки за змістом.
17. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів.
18. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.
19. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.
20. Спробуй у підготовці усних завдань використовувати метод «5 П», розроблений американськими психологами1. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосередити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам'ятовуванню.
21. Складай план усної відповіді.
22. Перевіряй себе.
Пам'ятай
Ми найкраще запам'ятовуємо:
• те, чим постійно користуємося;
• те, до чого нам треба буде повернутися (перервані дії);
• те, що нам потрібно;
• те, що ми можемо пов'язати з іншими нашими знаннями й уміннями;
• те, що пов'язано з нашими переживаннями (і приємними, і неприємними). Метод ключових слів Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці.
Ключове слово має сприяти відтворенню відповідного абзацу. Згадуючи ключові слова, ми одразу згадуємо весь абзац.
Читаючи абзац, вибери для нього одне-два ключових слова. Після вибору ключових слів запиши їх у тій послідовності, яка потрібна для виконання завдання.
До кожного ключового слова постав запитання, що дасть змогу зрозуміти, як воно пов'язане з відповідним розділом тексту. Обміркуй і спробуй зрозуміти цей взаємозв'язок.
З'єднай два сусідніх ключових слова за допомогою запитань.
Після поєднання кожного ключового слова зі своїм розділом тексту і з наступним ключовим словом утвориться ланцюжок. Запиши цей ланцюжок і спробуй його вивчити . Перекажи текст спираючись на цей ланцюжок. Метод 5-П
1-П - Переглянь текст швидко.
2-П - Придумай до нього запитання.
3-П - Познач олівцем найважливіші місця.
4- П - Перекажи текст.
5- П - Переглянь текст повторно.
Багатьом учням не подобається вчити вірші. Інколи це зумовлено тим, що дитині важко його запам'ятати. Ось основні кроки до подолання цих труднощів: 1 крок
Щоб швидко вивчити вірш, читати його треба вголос. Зробіть це 2-3 рази. 2 крок
При читанні постарайтеся вибудовувати асоціації, уявити ситуацію, показану у вірші. Після цього у вас вже щось відкладеться в голові. 3 крок
Тепер прочитайте вірш ще раз, вже поволі, намагаючись запам'ятати саме слова, тобто їх форму, час і т . д. 4 крок
Перепишіть вірш на папір, це підключить ще один вид пам'яті. Під час переписування також промовляйте його вголос. Не пропускайте цей крок, він дозволить вивчити вірш швидше. 5 крок
З метою спрощення запам'ятовування ви можете розбити кожний окремий стовпчик вірша ще на кілька. 6 крок
Тепер переходимо безпосередньо до процесу заучування.
Вивчайте вірш тільки з тієї папері, на яку переписали його. Прочитайте кілька разів перший рядок, повторіть вголос, не дивлячись на аркуш. Потім прочитайте першу і другу сходинку разом, повторіть вголос. Потім першу, другу і третю ... І так далі. Кожного разу додавайте по рядку. Але зовсім необов'язково вчити вірш повністю таким чином. Можете починати новий "цикл" після кожних 4-8 рядків.
7 крок
Часто трапляється так, що якесь місце у вірші ніяк не піддається, найчастіше це відбувається саме на "стику" циклів. Напишіть на руці шпаргалку зі словом, з якого починається цикл, початок якого ви ніяк не можете запам'ятати. 8 крок
Подібним способом нетренований людина може вивчити до сторінки тексту за одну годину. Але якщо час вас все ж таки не підтискає, почніть заучування перед сном за 2 дні до здачі вірші. Приділіть йому 20 хвилин перед сном у цей день і годину перед сном в наступний. Вночі у людини відбувається переосмислення вивченого, і вірш буде відскакувати від зубів.
Формування навичок читання передбачає роботу над підвищенням темпу, виразності, усвідомлення змісту прочитаного. Учитель створює власну добірку завдань, що сприяють підвищенню ефективності роботи в цьому напрямі. Сподіваємось, що матеріали публікації стануть у нагоді всім, хто поповнює методичну скарбничку.
Формування життєвої компетенції неможливе без уміння читати, оскільки без цієї чудової навички не може бути ні успішного навчання дитини в школі, ні самостійного пізнання нею світу, ні самовдосконалення.
Залежно від розвитку рівня техніки читання всіх, хто читає можна, умовно поділити на три групи:
● ті, що читають «вухами» — бачать, промовляють та слухають себе при читанні. Темп їх читання 150 слів за хвилину;
● ті, що читають «очима»— читають, не промовляючи про себе. Темп їх читання 600—800 слів за хвилину;
● ті, що читають «носом» — тобто використовують при читанні передчуття, зміст окремих слів, абзаців. Темп їх читання 1000 та більше слів за хвилину.
Техніку читання, як відомо, складають такі компоненти:
● усвідомлення прочитаного;
● швидкість;
● виразність;
● правильність.
Кожний з цих компонентів спочатку формується, відпрацьовується як уміння і за допомогою вправ поступово підіймається на рівень навички, тобто виконується без зусиль, напів- або й зовсім автоматично і потім застосовується для успішного вивчення інших дисциплін.
Розглянемо вправи, що сприяють розвитку кожної навички окремо. Хочу наголосити, що ці завдання легко вписуються в структуру уроку читання, їх можна також дати дітям додому для самостійної роботи.
Розчитування
Для того, щоб дитина підготувалася до читання на уроці, змогла одразу швидко та чітко вимовляти слова в тексті, на початку кожного уроку пропоную використовувати таблиці для розчитування.
Подані в них склади ми читаємо поодинці, групами, колективно. Рухаємося при читанні по рядку або по стовпчику. Можемо відшукати та читати рядки із певною голосною чи приголосною буквою.
Вправи на розвиток мовленнєвого апарату
Дихальна гімнастика
Ця гімнастика сприяє розвитку вміння регулювати своє дихання (не губити закінчення слів, на робити вдих на півслові, не замовкати до кінця речення):
● задути свічку;
● здути пушинку;
● погудіти, наче пароплав;
● зобразити свист вітру;
● зробити язичком рухи маляра, що фарбує стіну;
● продзижчати, наче жук;
● зобразити шум лісу;
● зобразити шум мотору, що працює.
Вправа «Подивись і повтори»:
● витягнути губи трубочкою;
● зімкнути губи;
● показати губами букву «О»;
● облизати губи;
● зробити язичком рухи маятника.
Вправа «Прочитай по губах» Мета:чітке артикулювання звуків, щоб інші могли за рухами губ прочитати слово.
Вправа «На одному диханні»
Подані стовпчики слів прочитати на одному диханні.
Вправа «Скоромовку скоро скажемо» Мета:відпрацьовувати навички правильного та швидкого вимовляння найуживаніших слів.
Цінність скоромовок полягає не в смисловому навантаженні, а в такому підборі і розстановці слів, вимова яких вимагає певних зусиль і сприяє виробленню дикції, правильної артикуляції. Також скоромовки збагачують словниковий запас та сприяють підвищенню культури мовлення.
Вимова скоромовок сприймається як весела розвага, тому діти їх люблять: той, хто прагне швиденько розповісти скоромовку, часто потрапляє у смішне становище, «спотикаючись» чи перекручуючи слова. Скоромовки легко засвоюються дітьми й допомагають удосконалювати навички читання.
Скоромовки
● Ворона проворонила вороненя.
● Пік біля кіп картоплю Прокіп.
● Раз — дрова, два — дрова, три — дрова.
● Розкажу вам про покупки, про покупки, про покупки, про покупочки мої.
● Улас у нас, Панас у вас.
● Через грядку гріб тхір ямку.
● Водовоз віз воду з водопроводу.
● Їла Марина малину.
● Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
● На возі коза, під возом лоза.
● На річці Лука спіймав рака в рукави.
● Дрова рубали два дроворуби.
● Біжать стежини поміж ожини.
● У бобра добра багато.
● Кричав Архип, Архип охрип,
Не треба Архипу кричати до хрипу.
● Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.
● Дзижчить над житом жвавий жук,
Бо жовтий він вдягнув кожух.
● Як місили тісто в місті —
Усе місто стало в тісті.
● Летів горобчик, сів на стовпчик,
Прибіг хлопчик, утік горобчик.
● Жовтий жук купив жилет,
Джемпер, джинси та жакет.
● Босий хлопець сіно косить,
Роса росить ноги босі.
● Семен сіно віз — не довіз:
Лишив сани — узяв віз.
● Пиляв Пилип поліна з лип,
Притупив пилку Пилип.
● Ходить квочка коло кілочка,
Водить діточок коло квіточок.
● Коса косить — бруса просить,
Косар Герасим погострив — клин окосив.
● Був бик тупогуб, тупогубенький бичок.
● Бук бундючивсь перед дубом, тряс над дубом бурим чубом. Дуб пригнув до чуба бука — буде б
... Читати далі »
Однією з базових речей, яку вчать діти в початковій школі, є таблиця множення. Зазвичай, її заучують механічно. От тільки не всім дітям зубріння дається легко, для деяких заучування таблиці множення стає справжньою проблемою.
Ось декілька практичних порад для батьків, щоб з вашою допомогою спростити діткам таке досить непросте завдання:
1. Спочатку, запропонуйте дитині самій намалювати таблицю множення. Таблиця повинна бути яскравою, барвистою. Вчитися за такою яскравою таблицею дитині буде приємніше, ніж за нудною стандартною. А коли таблиця буде намальована та розфарбована, можна приступати до навчання.
Не забудьте пояснити дитині, що таке “множення” і для чого воно потрібне. Можна для наочного прикладу взяти декілька тарілок і в кожну поставити однакову кількість цукерок. Поясніть дитині, що рахувати кожну цукерку – досить довго і для того, щоб полегшити обчислення, потрібно знати табличку множення.
Тобто, якщо знати, що тарілок, скажімо, 4, а в кожній тарілці є 3 цукерки, то можна помножити 4*3 і що це те саме, що 3+3+3+3 (4 рази).
Також, дайте дитині можливість самій впевнитись, що цукерок таки 12. Так повторіть декілька раз з різною кількістю тарілок і цукерок. Для кращого запам’ятовування, можете пригостити дитину цукерками, звичайно ж, не всіма одразу. :)
Наступний крок у вивченні- вже безпосередньо робота з табличкою. Дайте дитині розглянути її та зауважити закономірності. Що дитина помічає чи повторюються окремі цифри? Нехай розкаже всі свої зауваження та думки.
2. Насправді, таблиця тільки з вигляду здається неосяжною, окремі її рядки та стовпці можна запам’ятати дуже легко. Для початку, розберіться з множенням на одиницю: тут і запам’ятовувати нічого, адже число, помножене на одиницю, дорівнює самому собі. Після цього, за такою ж схемою, можна сміливо закреслювати стовпчик та рядок з множенням на десять: достатньо пояснити, що до отриманого числа потрібно приписати нуль.
І ось таблиця вже скоротилася на 20 прикладів і стала не такою страшною.
3. Тепер можна швидко вивчити таблицю множення на два. Зазвичай, вона дається легко, адже множити на два досить просто: достатньо до числа додати стільки ж, а додавати числа першого десятка діти в цьому віці вже вміють непогано.
4. Тепер можна переходити до множення на 5.
Тут важливо звернути увагу на те, що результат завжди буде закінчуватися на п’ятірку (якщо множимо число непарне) або на нуль (якщо воно парне). І що результат буде збільшуватись на 5 щоразу.
Вже зрозумілого стає все більше і більше.
Ось залишилось запам’ятати не так вже й багато, як спочатку здавалось.
5. Досить швидко, зазвичай, вивчається і діагональ чисел, помножених на самих себе. Те, що два помножити на два – чотири, знають усі. Ось так, приклади типу 5 * 5 = 25 і 6 * 6 = 36 теж запам’ятовуються досить легко, адже вони римуються. Головне, щоб дитина по аналогії не завчила, що 7 * 7 = 47, тут важливо запам’ятати число 49!
Бачите – прикладів вже залишилося значно менше, ніж було спочатку. Половина справи зроблена.
6. Тепер залишилося вивчити множення на 3, 4, 6, 7, 8 і 9.
Тут, теж, можна обійтися без механічного зазубрювання: спробуйте вивчити таблицю множення в ігровій формі. Можна, скажімо, зробити картки. На половині карток написати приклади, на другій половині – відповіді, а дитина нехай до прикладів підбирає відповіді.
Можна придумати з кожним прикладом віршик. Скажімо, «сім на шість – сорок два, у дворі росте трава».
Нехай навіть віршики будуть здаватися нелогічними чи примітивними, але багатьом дітям вони допомагають запам’ятати таблицю множення.
Звичайно, все залежить від дитини та її складу розуму чи типу домінуючої пам’яті: є діти, яким всю таблицю завчити простіше, ніж один віршик. :)
Тож, якщо дитині якийсь метод «не підійшов», не потрібно її примушувати, шукайте інші способи зацікавити дитину.
Зазвичай, процес вивчення таблички множення у запропонований спосіб займає близько 5-6 днів, тому керуйтесь настроєм дитини та припиняйте заняття, як тільки побачите, що цікавість втрачено чи з’явилась втома.
Якщо у дитини добре розвинене образне мислення, можна запропонувати їй зробити асоціацію до кожної цифри з якимось персонажем або предметом. Нехай дитина намалює їх, а потім на кожний приклад множення можна разом придумати історію і намалювати її. Важливо, щоб приклад чітко відображався на малюнку. Дітям з живою уявою такий метод може допомогти швидко і на довгий час запам’ятати таблицю множення.
7. Не забувайте повторювати з дитиною вивчені приклади, тільки не треба просити дитину напам’ять розповісти, скажімо, таблицю множення на 3. У такому випадку дитина може просто «проторохкотіти» її механічно, не вдумуючись в те, що говорить. А, тим більше, не зможе застосувати на практиці свої знання і кожного разу, щоб добратись до “потрібної цифри” буде проговорювати весь стовпчик. А коли вона зіткнеться з цим при вирішенні задач, то може відразу і не згадати, скільки буде три на сім.
Найкраще час від часу (на прогулянці, по дорозі в школу) задавайте малюку задачки на множення. Скажімо, було семеро друзів, кожен з’їв по три цукерки. Скільки цукерок з’їли друзі? Тобто, максимально практично застосовувати набуті знання, щоб дитина знала для чого вона це вчить і що це потрібно саме їй, а не вчителю чи батькам. Тренуватися треба регулярно, щодня, поки дитина чітко все не запам’ятає.
Якщо вашій дитині не дається таблиця множення – це не значить, що вона нерозумна або менш розумна за іншим. Просто традиційно таблицю множення заучують механічно, а такий метод підходить не всім дітям. Спробуйте допомогти дитині, використовуючи
перераховані вище методи або придумавши свої, незвичайні і оригінальні. Пам’ятайте основне правило вдалого навчання: Від простого до складного. І максимально практичні завдання та наближені до реального життя.
